Залік зустрічних вимог у сфері ЗЕД

7338

Залік зустрічних вимог у сфері ЗЕД

Податківці під час перевірок не визнають залік зустрічних вимог, аргументуючи цем тим,  згідно норм Закону № 185, проводити розрахунки потрібно виключно у грошовій формі, а також, що вимоги не можуть бути одорідними.

УМОВИ ЗАРАХУВАННЯ ЗУСТРІЧНИХ ВИМОГ

Законодавство передбачає можливість здій­снення заліку зустрічних вимог за певних умов (ст. 601 ЦКУ). А саме, вимоги сторін повин­ні бути зустрічними, однорідними та такими, строк виконання яких настав, або такими, що можуть бути пред’явленими до виконання.

Наприкінці 2012 р. НБУ відновив практику вста­новлення вимоги щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВРУ) надходжень в інвалюті, включа­ючи виручку від продажу товарів на експорт (див. постанову № 475). Обсяг надходжень, що підлягав продажу, НБУ визначав окремими постановами, які діяли в різні періоди (див. постанову № 479, постанови Правління НБУ від 15.11.13 р. №457, від 12.05.14 р.№271).

Пізніше НБУ доповнив постанову № 515 п. 4, згід­но з яким у зв’язку із запровадженням вимоги щодо обов’язкового продажу на МВРУ надходжень в ін­валюті з-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань за­рахуванням зустрічних однорідних вимог.

Зараз діє постанова № 758, яка передбачає обов’язковий продаж 75% інвалютних надходжень і також унеможливлює зняття уповноваженими банками з контролю таких експортних операцій.

Аналізуючи зміст постанови № 515 та постанови № 758, виходить, що їх норми жодним чином не обмежують проведення зарахування зустрічних вимог, а лише встановлюють вимогу стосовно обов’язкового продажу у визначеному розмірі ін­валютних надходжень. І оскільки операція із зара­хування зустрічних однорідних вимог за своїм зміс­том не передбачає отримання коштів (виручки) на рахунок, відповідно, і не виникає зобов’язання з продажу таких надходжень, а отже, відсутнє по­рушення вимоги щодо обов’язкового продажу.

Вищезазначені листи НБУ сто­совно нібито недійсності правочинів із зарахування зустрічних вимог мають роз’яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Вважаємо, правочин щодо зараху­вання зустрічних вимог не супере­чить ЦКУ або іншим актам цивільного законодавс­тва, а його суперечність інтересам держави й сус­пільства, його моральним засадам видається не­обгрунтованою. У будь-якому випадку питання не­дійсності правочину стосовно зарахування зустріч­них вимог із підстав, передбачених ст. 203 ЦКУ під­лягає вирішенню виключно в судовому порядку (ст. 215 ЦКУ). А тому податківці не мають права встановлювати недійсність правочину в акті пере­вірки (див. постанову ВАСУ від 14.11.12 р. у справі № К/9991/50772/12).

ПРАВОМІРНІСТЬ НАРАХУВАННЯ ПЕНІ ЗА ПОРУШЕННЯ СТРОКІВ РОЗРАХУНКІВ

Ризик нарахування пені податковими органами. Законом № 959 передбачено право суб’єктів ЗЕД укладати будь-які види ЗЕД-договорів, крім тих, які пря­мо та у виключній формі заборонені законами України (ч. 4 ст. 6 Закону № 959).Також суб’єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях із-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам (абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону № 959). Чинним законодавством України, як загальним, так і спеціальним, не вста­новлено заборони щодо здійснення зарахування зустрічних вимог у ЗЕД.

Предметом регулювання Закону № 185 є лише випадки застосуван­ня грошової форми розрахунків у ЗЕД. За своїм змістом правочин зі здійснення зустрічного зара­хування вимог не передбачає здійснення розра­хунків у грошовій формі (тобто отримання вируч­ки на валютний рахунок,як передбачено Законом № 185). А тому такі правовідносини не підпадають під предмет його регулювання. Жодне положення Закону № 185 не передбачає неприпустимість при­пинення зобов’язань за ЗЕД-договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, здійснення зарахування зустрічних вимог не пору­шує норм цього Закону. Відповідно, і накладення штрафних санкцій у вигляді пені, передбаченої за порушення строків зарахування валютної вируч­ки, у такому випадку є безпідставним.

З кінця серпня 2014 р. НБУ заборонив банкам знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про при­пинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (див. постанову НБУ № 515 та постанову № 758).

Саме по собі таке об­меження щодо зняття з валютного контролю не забороняє підприєм­ствам проводити взаємозаліки в ЗЕД.

Бо постанови НБУ:

а)  є підзаконним актами, які не можуть обмежувати дію законів (а як зазначалося вище, жоден закон не забороняє проведення зарахуванн
зустрічних вимог у ЗЕД);

б)  заборона знімати з контролю експорті операцїї клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог адресована банкам стосується їх функцій валютного контролі згідно з Інструкцією № 136, а не поширюється
на всіх суб’єктів господарювання.

Постанова № 75і буде чинною до 03.03.15 р., але НБУ може подовжити дію заходів, передбачених цим нормативом.