ЗАСТОСОВУВАННЯ МІНІМАЛЬНОЇ БАЗИ

ЗАСТОСОВУВАННЯ МІНІМАЛЬНОЇ БАЗИ    ОБКЛАДЕННЯ ПДВ 3 01.01.15 р.

Із цього року відповідно до Закону № 1621 п. 188.1 ПКУ доповнено новою нормою, яка вводить таку обмежувальну умову: «При цьо­му база оподаткування операцій з постачан­ня товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база опо­даткування операцій з постачання самостій­но виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (по­даткового) періоду, протягом якого здійсню­ються такі операції (у разі відсутності облі­ку необоротних активів — виходячи із звичай­ної ціни) «.

Таким чином, тепер базу обкладення ПДВ операцій із постачання товарів/послуг дове­деться визначати за найбільшим показником із трьох:

• за договірною вартістю;
• за звичайними цінами — при здійсненні кон­трольованих операцій зі ст. 39 ПКУ;
• за ціною придбання товарів (послуг), собі­вартості продукції, а при постачанні необорот­них активів — балансовою (залишковою) вар­тістю.

Виняток становлять лише дві групи товарів (послуг):

1) товари (послуги), ціни на які підлягають державному регулюванню:

2) газ, що постачається для потреб населення.

Держрегульовані ціни запроваджують на товари:

• які мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значимість:
• що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) положення на ринку:
• суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 1 ст. 12 Закону № 5007).

Способи державного регулювання цін перелі­чено в ст. 13 Закону № 5007. До них відносять:

1)установлення:

• фіксованих цін;
• граничних цін:

—    граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) і постачальницько-збутової надбав­ки (постачальницької винагороди):

• граничних нормативів рентабельності;
• розміру постачальницької винагороди;

—    розміру доплат, знижок (понижуючих ко­ефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

На сьогодні повноваження органів виконавчої влади зі встановлення регульованих цін і від­повідних товарів зазначено в Повноваженнях № 1548.

Крім того, спеціальними нормативними акта­ми регулюють ціни на:

• лікарські засоби (див. постанову КМУ від 17.10.08 р.№ 955);
• цукровий буряк для виробництва цукру квоти «А» (тобто для продажу на внутрішній
• ринок) і цукру квоти «А» (ст. 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру» від 06.99 р. № 758-ХІУ);
• — алкогольні напої (ч. 10 ст. 18 Закону № 481

Ті, які потрапили під де­ржрегулювання цін. можуть вести облік із ПДВ за старими правилами, не звертаючи уваги на показник ціни придбання.

• Іншим пропонуємо нову процедуру розрахун­ку бази обкладення ПДВ

 

ЯК ВИЗНАЧИТИ ЦІНУ ПРИДБАННЯ ТОВАРІВ (ПОСЛУГ)

Особливості розрахунку ціни придбання в торговельних підприємств

Тут вартість придбання товарів, очевидно, виз­начатимуть на підставі даних бухгалтерського обліку, а саме за вартістю товару, яка значиться на субрахунку 281 «Товари на складі».

Відповідно, до ПДВшного показника собівар­тості потраплять усі витрати, що включають­ся до первісної вартості товарів із п. 9 П(С)БО 9, а саме:

—   суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням не­прямих податків:

—      суми ввізного мита;

—   суми непрямих податків у зв’язку з придбан­ням запасів, які не відшкодовуються підприємс­тву/установі:

—      транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ):

—   інші, безпосередньо пов’язані з придбан­ням запасів і доведенням їх до стану, у яком) вони придатні для використання в запланова­них цілях.

У зв’язку із цим особливий статус одержує об­раний метод обліку ТЗВ. Нагадаємо, що згідно з п. 9 П(С)БО 9 ТЗВ можна або прямо включа­ти до собівартості товарів, або обліковувати на окремому субрахунку і списувати на витрати за середнім відсотком.

Так. вважаємо, варіант із середнім відсотком ТЗВ з позиції оподаткування виявиться приваб­ливішим, оскільки в ньому ТЗВ списують із за­гального субрахунку 289 «ТЗВ» одразу на вит­рати (субрахунок 902 «Собівартість реалізова­них товарів»), оминаючи індивідуальний субра­хунок 281.

Тобто в «прямому» варіанті ТЗВ братимуть участь у розрахунку ПДВшної собівартості, а у варіанті «середнього відсотка», швидше за все, ні.

Особливості обчислення ціни придбання у виробничих підприємств

У виробничників ПДВшна собівартість, імовірно, визначатиметься виходячи з вироб­ничої собівартості продукції (робіт, послуг), до якої включають витрати, зазначені в п. 11 П(С)БО 16, зокрема, такі:

• прямі матеріальні витрати:
• прямі витрати на оплату праці:
• інші прямі витрати:

—    змінні загальновиробничі та постійні роз­поділені загальновиробничі витрати.

Тобто це собівартість готової продукції, яку відображають на рахунку 26 «Готова продук­ція», а для робіт (послуг) — на рахунку 23 «Виробництво».

Водночас контролюючі органи, не вдаючись у деталі, цілком можуть наказати визначати ПДВшну собівартість виходячи із собівар­тості реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з:

1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованих протягом звітного пе­ріоду;

2)  нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

3) понаднормативних виробничих витрат.
Проте використовувати для ПДВшного зіставлення показник собівартості реалізова­ної продукції практично неможливо, позаяк два останніх зі згаданих показників не нале­жать до конкретної продукції (вони списують­ся на всю продукцію повністю). Якщо орієн­тир буде взято на виробничу собівартість про­дукції, то в більш виграшному положенні опи­няться ті виробничники, які ведуть облік нор­мативним методом і мають понаднормативні витрати. Адже останні в них не потраплять до ПДВшної собівартості.

Якщо перша подія — передоплата

Ухвалюючи зазначені норми, законодавці не врахували, що податкові зобов’язання з ПДВ виникають за так званим правилом «першої події» (п. 187.1 ПКУ).

Якщо перша подія — відвантаження товарів (робіт, послуг), то собівартість ще якось визна­чити можна. А ось у передоплатному варіан­ті продавець на дату виникнення податкових зобов’язань з обґрунтованих причин може собі­вартість товарів (робіт, послуг) ще й не знати. Адже не виключено варіант, за якого на момент одержання передоплати продавець узагалі то­варів (готової продукції) не має.

У таких випадках залишається визначати по­даткові зобов’язання виходячи з договірної ціни, а надалі їх коригувати на той момент, коли ста­не відома собівартість.

Якщо договірна ціна перевищує собівартість — усе нормально. У протилежній ситуації доведеть­ся донараховувати податкові зобов’язання на до­датну різницю між собівартістю товару (ціною придбання) і ціною продажу.

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ БАЗИ ОПОДАТКУВАННЯ

За загальними правилами для ПДВшного зіставлення беруть балансову (залишкову) вар­тість за даними бухгалтерського обліку, яка склалася станом на початок звітного (податко­вого) періоду, протягом якого здійснюють опе­рацію постачання.

Очевидно, таку залишкову вартість доведеть­ся визначати на дату виникнення податкових зобов’язань із ПДВ. тобто за подією, що наста­ла раніше (передоплатою або відвантаженням). Узагалі на цю дату об’єкт основних засобів уже має бути виведено з експлуатації та переведе­но до складу об’єктів необоротних активів, які утримуються для продажу (зараховано на субра­хунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, які утримуються для продажу»). Ось виходячи із цієї вартості і визначають ПДВшну базу.

А якщо такий об’єкт до числа утримуваних для продажу віднесено не було, потрібно вивести його з експлуатації, нарахувати амортизацію за останній місяць і визначити залишкову вартість об’єкта як різницю між вартістю, що значиться на рахунках 10 » Основні засоби», 11″ Інші необорот­ні матеріальні активи», 12 » Нематеріальні акти­ви», і сумою нарахованої амортизації (рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»).

Але буває так, що аванс надходить частина­ми (у різні звітні періоди), а основні засоби про­довжують використовувати у своїй діяльності та відвантажують за договором, наприклад, че­рез рік. Із подібними труднощами у визначенні бази оподаткування в докодексні часи стикалися слинники: їм доводилося шукати різницю між су­мою отриманою від реалізації основних засобів, і залишковою вартістю на момент продажу. І їм контролери рекомендували відштовхуватися від залишкової вартості на момент укладення дого­вору.Хоча, можливо, що ПДВшникам доведеться в міру надходження гро­шей визначати залишкову балансову вартість і пропорційно формувати зобов’язання на суму перевищення. Вважаємо, правильніше було б донараховувати зобов’язання (якщо балансова вартість перевищує контрактну) усе-таки вихо­дячи із залишкової балансової вартості на по­чаток періоду, у якому такі необоротні активи відвантажують.

Особливий випадок виникає в ситуації, коли облік необоротних активів не ведеться. Найпоширеніший приклад — приватні підпри­ємці, платники ПДВ. їм доведеться визначати базу оподаткування виходячи зі звичайної ціни. Як саме розраховувати таку ціну для неконтро-льованих операцій, не зрозуміло.оскільки вПКУ відповідних правил просто немає.

У зв’язку з цим тут можна посилатися на норми пп. 14.1.71 ПКУ згідно з якими звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторона­ми договору, якщо іншого не встановлено ПКУ Якщо не доведено зворотне, вважають, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ВИЗНАЧЕННЯ БАЗИ ОПОДАТКУВАННЯ

В останньому абзаці п. 188.1 ПКУ сказано: «У випадках, передбачених статтею 189 цьо­го Кодексу, база оподаткування визначаєть­ся з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу «.

А в статті 189 фігурують:

• продаж уживаних товарів;
• неповернення тари;
• посередницькі операції;

—     постачання, вартість яких забезпечується векселями;

—        ліквідація основних фондів;

• постачання сільгосппродукції неплатникам ПДВ;
• продаж автобусних квитків на проїзд і про-везення багажу;
• операції, перелічені в п. 198.5 ПКУ (пере­дача товарів/послуг, необоротних активів, за якими було задекларовано податковий кредит для пільгових операції, негосподарського вико­ристання).

Для цих операцій установлено свою базу опо­даткування. Проте привертають увагу постачан­ня в межах посередницьких договорів і забезпе­чені векселями.

Спочатку про посередництво. Так. у п. 189.4 ПКУ сказано, що базу оподаткування за посе­редницькими договорами визначають виходячи з вартості постачання в порядку, установленому ст. 188 ПКУТож за такими операціями доведеть­ся контролювати базу оподаткування, тобто вона може перевищувати контрактну вартість

Тепер про векселі. У п. 189.7 ПКУ сказано: » …базою оподаткування є договірна вар­тість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 цього Кодексу, без урахування дисконтів або інших знижок з но­міналу такого векселя, а за процентними век­селями — така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу та­кого векселя». Якщо згадується саме договірна вар­тість, а не база оподаткування з п. 188.1 ПКУ то можна наполягати: нові обмежувальні норми щодо собівартості не повинні поширюватися на операції постачання товарів (робіт, послуг), забезпечені векселями. Однак визнаємо: цей підхід спірний. І цілком імовірно, що податківці накажуть визначати базу оподаткування з ура­хуванням ціни купівлі плюс вексельні відсотки. І якщо ціна купівлі виявиться більше ніж конт­рактна вартість, то на різницю також доведеть­ся нараховувати ПДВ.

ЯК ВИПИСАТИ ПОДАТКОВУ НАКЛАДНУ

Відповідно до нової редакції Порядку № 957, яка запрацювала з 01.01.15 р., у податковій накладній (далі — ПН) з’являться нові коди:

• код»15″—Складенанасумуперевищення цінипридбаннятоварів/послугнадфактичною ціноюїхпостачання;
• код»16″—Складенанасумуперевищення балансової(залишкової)вартостінеоборотних активівнадфактичноюціноюїхпостачання.

У графі 3 «Номенклатура товарів/послуг по­стачальника (продавця)» у таких ПН зазначати­муться додатково такі дані (пп. 2 п. 15 Порядку № 957):

• для товарів (робіт, послуг): «перевищення цінипридбаннянадфактичноюціноюпостачання товарів/послуг,указанихуподатковійнакладній № «(зазначаєтьсяпорядковийномерподат­ковоїнакладної,складеноїнасумупостачанняцих товарів/послуг,визначенувиходячизїхфактичної ціни(договірноївартості);
• длянеоборотних активів «перевищенняба­лансової(залишкової)вартостінадфактичною ціноюпостачаннянеоборотнихактивів,указаних уподатковійнакладній№ «(зазначаєтьсяпо­рядковийномерподатковоїнакладної,складеної насумупостачанняцихнеоборотнихактивів,виз­наченувиходячизїхфактичноїціни(договірної вартості).
• одну—насуму,розрахованувиходячизфак­тичноїцінипостачання;
• другу—насуму,розрахованувиходячизпе­ревищенняцінипридбання/балансової(залишко­вої)вартостінадфактичноюціною.УційПНпро­ставляютьвідповіднийкод(«15″або»16»).Таку ПНодержувачу(покупцю)ненадають.Прицьо­муврядкахзазначеноїПН,відведенихдлязапов­ненняданихпокупця,постачальник(продавець) записуєвласнідані.

Зауважимо: у деяких випадках дати виписки першої та другої ПН можуть не збігатися. Адже дізнатися ціну придбання (собівартість) на дату виникнення податкових зобов’язань можна да­леко не завжди (про це говорилося вище). Тому цілком можливо, що друга ПН буде виписана піз­ніше за першу.

Звісно, тут порушуватимуться положення п. 4 Порядку № 957, які передбачають, що ПН скла­дається в день виникнення податкових зобов’язань постачальника (продавця). Але інакше оформити ПН просто не вдасться.

Зазначимо також: за новими правилами п. 5 Порядку № 957 облік (нумерація) складених ПН ведеться платником ПДВ у довільних формі та по­рядку. Пояснюється це тим, що із цього року вже немає Реєстру виданих і отриманих ПН, до якого зараз прив’язується порядковий номер ПН.

 
ЯК Д0Д30Б0ВЯЗАННЯ З ПДВ ВІДОБРАЗИТИ В БУХОБЛІКУ

У бухобліку додаткове податкове зобов’язання, нараховане із суми перевищен­ня собівартості над ціною продажу, відобража­ють у тому самому порядку, що й ПДВ із пере­вищення звичайної ціни над ціною продажу.

Тобто в передоплатному варіанті (якщо відо­ма сума ПДВ із перевищення) при одержанні передоплати показують загальну суму подат­кових зобов’язань кореспонденцією Дт 643 «Податкові зобов’язання» Кт641.

При постачанні товарів (робіт, послуг) додзобов’язання показують кореспонден­цією:

• Дт 949 Кт 643 (якщо воно було нараховано раніше при одержанні передоплати):
• Дт 949 Кт 641 (якщо додаткові податкові зобов’язання нараховують у момент відванта­ження).