ЗАРПЛАТА ЗА МІСЯЦЬ МЕНШЕ МІНІМАЛКИ

5868

ЗАРПЛАТА ЗА МІСЯЦЬ МЕНШЕ МІНІМАЛКИ

НОРМАТИВНЕ ПІДҐРУНТЯ

Перш ніж дати відповіді на всі запитання, які цікавлять наших читачів, нагадаємо зміст но­вої норми.

Отже, в абз. 9 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ про­писали: коли база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими дого­ворами) не перевищує розміру мінзарплати, установленої законом на місяць (наразі — 1218 грн), за який нараховують зарплату (дохід), суму єдиного внеску розраховують як добуток розміру мінзарплати, установленої за­коном на місяць, за який нараховують зарплату (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

До зарплати сумісників наведеного положення не застосовують (абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Тут варто нагадати, що в ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ ідеться винятково про ставки для нараху­вання єдиного внеску:

—     залежно від установленого класу професійно­го ризику виробництва (ставки 36,76%— 49,7%);

—        для бюджетних установ (36,3%);

—        для роботодавців, які використовують пра­цю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів

Перш ніж дати відповіді на всі запитання, які цікавлять наших читачів, нагадаємо зміст но­вої норми.

Отже, в абз. 9 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ про­писали: коли база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими дого­ворами) не перевищує розміру мінзарплати, установленої законом на місяць (наразі — 1218 грн), за який нараховують зарплату (дохід), суму єдиного внеску розраховують як добуток розміру мінзарплати, установленої за­коном на місяць, за який нараховують зарплату (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

До зарплати сумісників наведеного положення не застосовують (абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Тут варто нагадати, що в ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ ідеться винятково про ставки для нараху­вання єдиного внеску:

—     залежно від установленого класу професійно­го ризику виробництва (ставки 36,76%— 49,7%);

—        для бюджетних установ (36,3%);

—        для роботодавців, які використовують пра­цю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів

КОЛИ НОРМА НЕ ДІЄ

Положення щодо визначення бази не нижчою за мінзарплату могло б стосуватися ВСІХ на­йманих працівників,якби корективи внесли до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, яка так і називаєть­ся — «База нарахування єдиного внеску», а не ст. 8 «Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового дер­жавного соціального страхування». Але зроб­лено те, що зроблено, і саме тому виникає низ­ка ситуацій, коли слід розраховувати єдиний внесок із фактично нарахованих працівникам сум. Погляньмо на них.

Чи потрібно УТРИМУВАТИ єдиний внесок із суми не менше мінзарплати

У жодному разі! Частина 7 ст. 8 Закону про ЄСВ не містить застереження, подібного до згаданих у ч.ч. 5 та 6, а отже, виконуючи її при­пис, єдиний внесок із найманих працівників утримуйте в загальному випадку за ставкою 3,6% від визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску, тобто нарахованої зарплати. Якщо ж ідеться про на­йманих працівників — інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, — за ставкою 2,85%, знову-таки, фактично нарахованої зар­плати.

Так само із суми фактично нарахованої зарплати слід утримувати єдиний внесок за ставкою 6,1% із платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одер­жання пенсії держслужбовця, науковця, для льот­них екіпажів повітряних суден цивільної авіації та бортоператорів (ч. 9 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Це стосується й утримання єдиного внеску з грошового забезпечення (2,6%), лікарняних та декретних (2%) — ч.ч. 10 та 12 ст. 8 Закону про ЄСВ.

Чи треба НАРАХОВУВАТИ єдиний внесок на суму не менше мінзарплати, якщо йдеться про працівника-інваліда

Знову-таки, ні. А все тому, що спеціальна для них норма ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ го­ворить: підприємства, установи й організації, в яких працюють інваліди, нараховують єдиний внесок за ставкою 8,41% від визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдино­го внеску для працюючих інвалідів. 2,85%, знову-таки, фактично нарахованої зар­плати.

Так само із суми фактично нарахованої зарплати слід утримувати єдиний внесок за ставкою 6,1% із платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одер­жання пенсії держслужбовця, науковця, для льот­них екіпажів повітряних суден цивільної авіації та бортоператорів (ч. 9 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Це стосується й утримання єдиного внеску з грошового забезпечення (2,6%), лікарняних та декретних (2%) — ч.ч. 10 та 12 ст. 8 Закону про ЄСВ.

ЯК ДОТРИМУВАТИСЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ПРИПИСУ

Далі ми говоритимемо винятково про ті ви­падки, коли роботодавець зобов’язаний обчис­лювати єдиний внесок із мінзарплати, і розбере­мо кілька основних ситуацій, коли це потрібно робити.

Як нараховувати єдиний внесок у разі прийняття або звільнення працівника з роботи серед місяця

Якщо ви прийняли на роботу працівника, ска­жімо, 26 січня 2015 року з окладом 3600 грн, а його зарплата за січень менша за мінзарплату (900 грн), нараховувати єдиний внесок потрібно на суму мінзарплати (1218 грн). І це незважаю­чи на те, що його оклад (тарифна ставка) значно більший за мінзарплату.

Аналогічно, якщо ви звільнятимете працівника, скажімо, 5 лютого, і його заробіток за цей місяць буде менше 1218 грн, також доведеться нарахову­вати єдиний внесок не на фактично нараховану зарплату працівника, а на мінзарплату.

А ось утримаєте його в будь-якому випадку з фактично нарахованої працівнику суми.

Чи треба нараховувати єдиний внесок саме на мінзарплату, якщо працівнику на­рахували менше 1218 грн зарплати, через те що він працює на 0,5 ставки (на умовах непов­ного робочого часу)

Як це не прикро, і тут більшості роботодавців доведеться обчислювати єдиний внесок із мін­зарплати. а не фактично нарахованої зарплати.

І навіть якщо цей працівник також працює на іншому підприємстві ще на 0,5 ставки й у цілому його зарплата, з якої сплачено єдиний внесок за місяць, більша за мінімальну, усе одно роботодав­цю за основним місцем роботи доведеться нара­ховувати єдиний внесок на суму не нижче міні­мальної зарплати.

Якщо йдеться про внутрішнього сумісника, то вважаємо, що базу для нарахування єдино­го внеску слід визначати сукупно за всіма обі­йманими посадами й уже тоді порівнювати з мін-зарплатою та застосовувати чи ні (абз. 9 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Чи діє норма про обчислення єдиного внеску з мінзарплати в ситуації, коли фак­тично нарахована основному працівнику зар­плата менша за мінімальну через надання йому відпустки без збереження зарплати

Так, у цьому випадку доведеться обчислити єди­ний внесок із суми мінзарплати.

Якщо працівнику взагалі не нарахову­вали зарплати за місяць, через те що він увесь місяць був у відпустці без збе­реження зарплати, єдиного внеску взагалі не нараховують. Усе тому, що законодавці

передбачили сплату єдиного внеску з мін-зарплати лише тоді, коли за місяць основно­му працівнику нарахували хоч би копійчину.

Чи потрібно обчислювати єдиний внесок із мінзарплати, якщо працівнику нараху­вали зарплату меншу за мінімальну через про­стій на підприємстві

У цьому випадку знову-таки норма абз. 9 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ діятиме повною мірою — доведеться обчислити єдиний внесок із суми мін­зарплати.

Чи треба обчислювати єдиний внесок із мінзарплати керівника фірми, якому за мі­сяць нарахували 200 грн зарплати, але, крім того, він також є приватним підприємцем і са­мостійно сплачує єдиний внесок

Той факт, що директор є приватним підприємцем і самостійно сплачує єдиний внесок, не впливає на нарахування єдиного внеску за місцем основної ро­боти фізособи. А от якщо для директора це буде робота за сумісництвом, ви зможете нараховувати єдиний внесок на фактично нараховану керівнику суму зарплати.

Чи потрібно брати за базу для нарахування єдиного внеску мінзарплату, якщо час­тину місяця працівник хворів, але його зарпла­та разом із лікарняними більша за мінзарплату, хоча окремо кожна виплата менше.

Упевнені, у такому випадку єдиний внесок слід нараховувати на фактично нараховані суми за­рплати та лікарняних за відповідними ставка­ми для їх нарахування. Усе тому, що в ч.ч. 5 та 6 ст. 8 Закону про ЄСВ мовиться про ситуацію, коли «база нарахування єдиного внеску» менша за мін­зарплату, а в цьому випадку в цілому база більша.

Як обчислити єдиний внесок, коли частину місяця працівник хворів і через це його зарпла­та разом із лікарняними менша за мінзарплату

Це, мабуть, один із найскладніших випадків, адже база для нарахування внеску ніби й одна — мін-зарплата, а от ставки для її нарахування різні — ставка залежно від класу професійного ризику та ставка для лікарняних. То за якою ж зі ставок на­раховувати єдиний внесок із НЕнарахованого до­ходу? Відповіді на це питання законодавець не дає. Тут можна діяти двома способами:

  • здійснити пропорційний розподіл: відповідно до кількості робочих днів, за які нарахували зар­плату та лікарняні, або пропорційно до сум зар­плати та лікарняних;
  • нарахувати за ставкою, установленою для за­рплати.

Обережні роботодавці, швидше за все, схиляти­муться до другого варіанта, а ставку 33,2% засто­совуватимуть виключно до фактично нарахова­них лікарняних (принаймні до появи відповідних роз’яснень від фіскалів). Як це відбуватиметься, дивіться на прикладі 1.

  1. Працівнику за січень нарахува­ли 732 грн зарплати (відпрацьо-

вано 12 днів) та 342 грн лікарняних (у т.ч. оплата перших п’яти днів непрацездатності коштом ро­ботодавця). Нараховуємо єдиний внесок:

—    з лікарняних: 342 грн х 33,2% = 113,54 грн.

  • з нарахованої суми зарплати: 732 грн х 37% (ставка умовна) = 270,84 грн.
  • з віртуальної бази: (1218 грн — 732 грн — 342 грн) х 37% = 53,28 грн.

Усього нараховано єдиного внеску — 437,66 грн.

Утім більш логічним, на наше переконання, є саме пропорційний розподіл залежно від сум на­рахованої зарплати та лікарняних, хоча він і додає клопоту бухгалтерам. Погляньмо, як би це вигля­дало в прикладі 2.

.

Приклад 2

Обчислюємо пропорцію:

—     частка лікарняних у доході працівника за січень:

342 грн : (342 грн + 732 грн) х 100 = 31,84%;

—     частка зарплати у доході працівника за січень: 100-31,84 = 68,16%.

Нараховуємо єдиний внесок:

  • на фактичні лікарняні: 342 грн х 33,2% = 113,54 грн.
  • на нараховану зарплату: 732 грн х 37% (ставка умовна) = 270,84 грн.

3) з віртуальної бази —144 грн (1218 грн — 732 грн —
— 342 грн):

—    за ставкою для лікарняних:

144 грн х 31,84% х 33,2% = 15,22 грн;

—    за ставкою для зарплати:

144 грн х 68,16% х 37% = 36,32 грн.

Усього єдиного внеску нарахували 435,92 грн.

До речі, якщо працівник весь місяць хворів і сума лікарняних була меншою за мінзарплату, до бази для нарахування єдиного внеску в роз­мірі мінзарплати ми радимо застосовувати став­ку 33,2%.

Чи потрібно обчислювати єдиний внесок із мінімалки, якщо працівнику нарахували за місяць зарплату меншу за мінімальну, але він ще не надав листок непрацездатності за час­тину цього місяця (разом зарплата та лікар­няні перевищать мінзарплату)

Тут знову доводиться лише здогадуватися. Звісно, можна було би спочатку нарахувати єди­ний внесок із мінімалки, а згодом здійснити пере­рахунок. Але якщо піти далі й спробувати відоб­разити результати перерахунку у звітності з єди­ного внеску (швидше за все, це можна буде зро­бити лише через виправлення помилки), то вия­виться, що це буде проблематичним Ми схиляє­мося до обчислення єдиного внеску з мінзарплати лише після встановлення остаточної суми доходу за відповідний місяць. Утім не виключаємо, що фіскали наполягатимуть на іншому. Тож радимо звертатися до них за роз’ясненнями. Ми зі свого боку також направили запит.

Вихід завжди є!

Багато хто з бухгалтерів уже зараз за­мислюється над питанням, як оптимізувати ситуацію, що склалася, і повернутися на на­рахування внеску з фактично нарахованої зар­плати.

Вихід тут підказали самі законодавці, які вста­новили, що абз. 9 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ не поширюється на осіб, які працюють не за міс­цем основної роботи (тобто на роботі, де не зберігається трудова книжка, — п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Отже, потрібно, аби працівники, яким нара­ховують зарплату менше мінімальної за ос­новним місцем роботи, самостійно звільнилися і потім були прийняті на цю саму роботу, але вже за сумісництвом. Розуміємо, далеко не всі погодяться на це, але не виключаємо, що по­декуди на практиці цей підхід будуть застосо­вувати.

Щоправда, якщо для звичайних працівників цей варіант ще може підійти, то керівний склад підприємства ми б не радили так оформлюва­ти. Адже стосовно працівника директор може не перевіряти, чи працює він ще десь (бо закон його не зобов’язує це робити). Коли ж він сам оформлюється за сумісництвом (не маючи при цьому основної роботи) — свідомо йде на пору­шення. І контролери, повірте, легко з’ясують, чи є ця робота для директора основною за ін­формацією з Державного реєстру, у якому, зок­рема, є відомості про застрахованих осіб.

 

ВІДОБРАЖЕННЯ

На сьогодні питання відображення нараху­вання єдиного внеску не з фактичної зарплати у звітності не врегульовано. А наявна форма Звіту з ЄСВ не дозволить упевнено відобра­зити всі нарахування, тим більше що з ново­го року базу нарахування єдиного внеску виз­начено як суму зарплати, нарахованої кожній застрахованій особі. Тож залишається споді­ватися, що принаймні в першій декаді лютого фіскали затвердять оновлену форму Звіту.

ЧИ ПОВИНЕН ПІДПРИЄМЕЦЬ СПЛАЧУВАТИ ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР ІЗ ДОХОДІВ 2014 року

3 огляду на логіку сплати вій­ськового збору у 2014 році, вважаємо, що до­ходи, отримані фізособою від підприємницької діяльності у 2014 році, не підлягають обкладен­ню військовим збором.

Скажемо одразу, нормативно-правового обґрунтування щодо висловленої думки не іс­нує. Проте вона слушна в частині доходів, отри­маних підприємцями у 2014 році. Чому так?

Згідно з пп.пп. 1.1,1.2 п. 16 підрозділу 10 р. XX ПКУ (у редакції, що діяла із серпня по грудень 2014 року) у когорті платників військового збору були фізособи-резиденти й фізособи-нерезиденти. Притому об’єктом обкладення військовим збором вважали доходи, отримані фізособами у зв’язку з трудовими відносина­ми або за цивільно-правовими договорами на виконання робіт і надання послуг. Фізосіб-під-приємців, незалежно від системи оподаткуван­ня, на якій ті працюють, вважають фізособа-ми-резидентами, а їх доходи від підприємни­цької діяльності — доходами, отриманими за цивільно-правовими договорами. Тож, доходи фізосіб від підприємницької діяльності мали би підпадати під обкладення військовим збо­ром у загальному порядку.

Однак, завдяки ло­яльній позиції ДФСУ з підприємницьких до­ходів, отриманих до 01.01.15 р., військовогс збору не утримували (див. чинну до 01.01.15 р консультацію спеціалістів ДФСУ розміщену і підкатегорії 132.02 Загальнодоступного інфор маційно-довідкового ресурсу). І це цілком ло гічно. оскільки в ПКУ були відсутні правил; визначення зобов’язань зі сплати військовоп збору з доходів фізосіб від підприємницько діяльності.

ЧИ СПЛАЧУВАТИ ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР З ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ

Дійсно, з 1 січня 2015 року із сум орендної плати, яку нараховують фізособам, потрібно утримувати 1,5% військового збору. Але тут слід ураховувати деякі нюанси.

Необхідністю сплачувати військовий збір з орендної плати фізособі ми завдячуємо оновле­ному пп. 1.2 п. 16і підрозділу 10 р. XX Податкового кодексу України. Тепер той гово­рить: об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ А це всі виплати, що обкладають податком на доходи фізосіб.

Отож, податковому агенту доведеться утриму­вати з орендної плати не лише 15% (20%) податку на доходи, а й військовий збір за ставкою 1,5%.

Наголосимо: утримувати військовий збір пот­рібно лише з тієї орендної плати, яку нарахують починаючи з 01.01.15 р. (незалежно від того, за який період розраховуєтеся з орендодавцем — 2014 чи 2015 рр.). А от з орендних платежів, нара­хованих у 2014 році (навіть якщо їх виплачують у 2015 році), військовий збір сплачувати не пот­рібно. Це завдяки тому, що минулоріч податківці висловлювалися за необкладення їх військовим збором (див. лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.09.14 р.№ 9660/10/26-15-17-01-07). Хоча, відвер­то кажучи, тодішня редакція пп. 1.2 п. 16і підроз­ділу 10 р. XX ПКУ не давала підстав для такого лояльного підходу.

Об’єкт для стягнення військового збору виникає в разі виплати оренд­ної плати лише на користь фізосіб. Тому якщо орендодавець — юрособа, то щодо орендної плати «військово-збірне» зобов’язання не діє!

Наостанок зауважимо: коли орендну плату фізособі виплачують у межах її підприємниць­кої діяльності, то податкові агенти податку з неї не утримують — пп. 165.1.36 та п. 177.8 ПКУ Значить, підприємствам у такому випадку і вій­ськовий збір утримувати не доведеться.

РАХУЄМО ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР: ЧИ ЗМЕНШУВАТИ ДОХІД НА ЄДИНИЙ ВНЕСОК ТА СОЦПІЛЬГУ

Вважаємо, з 01.01.15 р. утримувати 1,5% військового збору слід, як і раніше, з нарахо­ваного оподатковуваного доходу. Тобто при розра­хунку суми збору не потрібно зменшувати дохід ані на суму утриманого єдиного внеску, ані на суму по­даткової соцпільги.

З початком 2015 р. у Податковому кодексі України дійсно змінилися норми, які регулюють механізм справляння військового збору. Однак жодних підстав для зменшення бази обкладення військовим збором — ані на суму єдиного внеску, ані на суму податкової соцпіль­ги — у цьому Кодексі не знайде і найзавзятіший шукач. Так, пп. 1.2 п. 16і підрозділу 10 р. XX ПКУ говорить: об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ Відтак усі доходи, які є об’єктом обкладення податком на доходи, автоматично стають об’єктом оподат­кування військовий збором. Проте це не означає, що база для нарахування останнього відповідає базі нарахування названого податку.

Більше того, щодо військового збору законо­творчі взагалі не прописали, що слід вважати базою для нарахування. Водночас п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 р. XX ПКУ наголошує: ставка збору становить 1,5% від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16і підрозділу 10 р. XX цього Кодексу.

Отож, податковому агенту слід утримувати із заробітної плати та інших оподатковуваних доходів, які він буде нараховувати в січні 2015 року й пізні­ше, військовий збір за ставкою 1,5% із загальної суми нарахованого оподатковуваного доходу.

Зверніть увагу: починаючи з 01.01.15 р. утри­мувати військовий збір потрібно не лише з ви­нагороди за виконання робіт та надання посл; а і з усіх інших виплат фізособам (непідприєцям) за ЦПД.

 

ВИПЛАТИ ФІЗОСОБАМ-ПІДПРИСМЦЯМ: ЧИ УТРИМУВАТИ ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР

Вважаємо, що податковий агент (юрособа або фізособа-підприємець), виплачую­чи фізособам-підприємцям гроші за придбані в них товари (роботи, послуги), не зобов’язаний ут­римувати військовий збір. Умова — пред’явлення фізособою-підприємцем Витягу з Єдиного держ-реєстру юросіб і фізосіб-підприємців із видом діяльності, у рамках якої відбувається виплата. Є надія, що ДФСУ триматиметься аналогічної позиції в розглянутому запитанні і в майбутньо­му закріпить її у своїх роз’ясненнях.

Спочатку нагадаємо, що об’єктом обкладення військовим збором названо доходи, визначені в ст. 163 ПКУ У ній зібрано доходи, які виступають об’єктом обкладення податком на доходи фізосіб.

У фізосіб-підприємців на загальній системі опо­даткування об’єкт обкладення податком на дохо­ди — чистий оподатковуваний дохід, тобто різни­ця між загальним оподатковуваним доходом (ви­ручка в грошовій і негрошовій формі) і докумен­тально підтвердженими витратами, пов’язаними з його госпдіяльністю (п. 177.2 ПКУ).

Цілком зрозуміло, що сума, виплачувана фіз-особі-підприємцю (загальносистемнику) у рамках її підприємницької діяльності, не об’єкт обкла­дення військовим збором. Саме тому податковий агент (юрособа чи фізособа-підприємець) не по­винен утримувати з неї військовий збір.

У фізосіб-підприємців на єдиному по­датку все набагато простіше. Обкладені єдиним податком доходи взагалі не підпадають під обкладення вій­ськовим збором, оскільки згідно з пп. 165.1.36 ПКУ такі доходи не включа­ють до загального місячного (річного оподатковуваного доходу фізособи. Якщо так, то податковий агент не повинен утримувати військовий збір із виплат фізособи- єдинника в рамках її підприємниць коїдіяльності.

Види діяльності, яку фізособа здійснює як приємницьку перелічені у Витягу з Єдиного де реєстру юросіб і фізосіб-підприємців. Копія документа дозволить податковому агенту твердити правомірність неутримання військ» го збору з виплачених фізособам доходів у ме їх підприємницької діяльності. За відсутносиі цьому Витягу виду діяльності, у межах якоїз снюють виплату доходів фізособі-підприємець податковий агент зобов’язаний утримати ві ковий збір у загальному порядку (тобто як і ходів звичайної фізособи). В інших випадках приємець-загальносистемник самостійно сплачує зі своїх підприємницьких ДОХОДІВ ВІЙСЬКОВИЙ збір. Зробити це він має за результатами звіттного 2015 року. Вважаємо, що нарахування військового збору підприємці-загально- темники показуватимуть в окремому розрахунку Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.