СПАДКОВИЙ ДОГОВІР І ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
Хоча вказані договори дещо схожі, вони мають важливі відмінності. Такі договори не належать до інституту спадкування, а виступають, швидше, його альтернативою.
Укладення згаданих договорів, замість заповіту, має низку переваг. Наприклад, відчу-жувач (як правило, це самотня особа похилого віку — власник нерухомості чи вартісного рухомого майна) взамін свого майна може отримати необхідне матзабезпечення, утримання, догляд і деякі інші послуги. З іншої сторони, набувач, який доглядає немічну особу чи особу похилого віку, отримує гарантію винагороди своєї турботи й часу за рахунок майна відчужувача. Крім того, за договором довічного утримання й спадковим договором до набувача переходять тільки майнові права. А тому набувач за спадковим договором, як і за договором довічного утримання, не відповідатиме перед кредиторами за зобов’язаннями відчужувача.
Предмет договорів
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме або рухоме майно, котре має значну цінність, натомість набувач зобов’язується утримувати та(або) доглядати відчужувача довічно. До того ж законодавство не вказує, що таке значна цінність. На практиці речами значної цінності вважають автомобілі, твори мистецтва, коштовності, різноманітне обладнання, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності тощо.
А предметом спадкового договору буде те, що одна сторона (набувач)зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Тобто тут відчужувач може передавати набувачу будь-яке майно незалежно від його цінності. Однак найчастіше йдеться про нерухомість.
Момент переходу права власності. Визначаючи момент переходу права власності на майно за договором довічного утримання, потрібно керуватися загальними нормами, які визначають момент набуття права власності за договором. Тож, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню (саме до них належить договір довічного утримання), виникає в набувача з моменту такого посвідчення або набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ст. 334 ЦКУ). А право на нерухоме майно, яке підлягає держреєстрації, виникає від дня такої реєстрації. Нотаріус, який посвідчує договір, також одразу здійснює держреєстрацію переходу права власності на нерухоме майно.
Щодо спадкового договору, то набувач отримає право власності на майно вже після смерті відчужувача. Проте факт смерті відчужувача може бути й не єдиною передумовою переходу права власності. Адже іноді в спадкових договорах прописують обов’язок набувача вчинити певні дії майнового або немайнового характеру після смерті відчужувача. Відповідно, право власності на майно перейде до нього після вчинення цих дій (наприклад, поховання, встановлення надгробка тощо).
Заборона відчуження майна.
Як за спадковим, так і за договором довічного утримання таке майно не можна відчужувати протягом порада строку дії цих договорів.
Згідно зі ст. 1307 ЦКУ на майно, визначене в спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. І про це він робить напис на всіх примірниках договору (пп. 8.7 гл. 2 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.12 р. № 296/5, далі — Порядок вчинення нотаріальних дій). Нотаріус зніме цю заборону в разі смерті відчужувача (на підставі свідоцтва про смерть).
Окрім того, заповіт, який відчужувач склав щодо майна, указаного в спадковому договорі, буде нікчемним.
Аналогічно за договором довічного утримання — набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за цим договором, передавати його в заставу чи у власність іншій особі. Водночас набувач вільний включити майно до заповіту. І тут нотаріус також накладає заборону відчуження цього майна (про що вчиняє посвідчувальний напис на всіх примірниках договору). Звісно, накладені заборони щодо відчуження нерухомості та майнових прав на нерухомість обов’язково реєструють у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пп. 4.2 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Інша цікава особливість договору довічного утримання: на майно не можна звертати стягнення протягом життя відчужувача.
Оскільки набувач за договором довічного утримання відразу набуває права власності на майно, то на ньому лежить ризик випадкової загибелі цього майна. Так, втрату (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання, не( вважають підставою для припинення чи змен-Й шення обсягу його обов’язків перед відчужува-чем (ст. 754 ЦКУ).
Форма договорів
Як спадковий договір, так і договір довічно-г го утримання потрібно нотаріально посвідчи-п ти. До того ж доведеться сплатити держмито. Його розмір становить 1% суми договорів, що підлягають оцінці, але не менше 17 грн (пп. «д» п. З ст. З Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93, далі — Декрет про держмито).
Окрім того, спадкові договори, зміни до них та їхнє розірвання додатково реєструють у Спадковому реєстрі. Це роблять держноткон-тори чи приватні нотаріуси, які мають доступ до Спадкового реєстру, у день нотаріального посвідчення спадкового договору.
Сторони договорів: правовий статус
Згідно зі ст. 1303 ЦКУ відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа
(мається на увазі фізособа), а набувачем — фіз- або юрособа. Відчужувач та набувач за спадковим договором — це як повністю дієздатна особа, так і неповнолітня чи обмежено дієздатна (п. 28 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.08 р. № 7, далі -постанова № 7).
Подібно й у договорі довічного утримання відчужувачем може бути фізособа незалежно від її віку та стану здоров’я. Проте практика свідчить, що стан здоров’я, який не дозволяє особі розуміти свої дії й керувати ними, усе-таки перепона для укладення договору довічного утримання. Так, психічні захворювання відчужувача (у момент укладення договору) та облік його в психоневрологічному диспансері — підстава для визнання договору недійсним.
А якщо відчужувачем за договором довічного утримання виступає один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, такий договір може бути посвідчений нотаріусом після визначення частки цього співвласника в спільному майні або визначення порядку користування цим майном між ними (пп. 7.3 п. 7 гл. 2 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Набувач за договором довічного утримання — фіз- або юрособа. Між іншим, така фіз-особа повинна бути повнолітньою, тобто мати повну цивільну дієздатність (ст. 746 ЦКУ).
Окрім того, набувачами за договором довічного утримання можуть стати кілька фізосіб. Тоді вони стають співвласниками, переданого їм майна, на праві спільної сумісної власності. І, відповідно, їхній обов’язок перед відчужувачем — солідарний.
Аналогічної норми щодо спадкового договору немає. Однак законом не заборонено, аби в ньому набувачами виступили кілька фіз- чи юросіб, або навіть фіз- та юрособи разом.
Цивільне законодавство передбачає можливість заміни набувача за договором довічного утримання. Так, згідно зі ст. 752 ЦКУ в разі неможливості подальшого виконання фізособою обов’язків набувача через підстави, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть передати за згодою відчужувача члену сім’ї набу вача або іншій особі за їхньою згодою. А незгоду відчужувача можна оскаржити в суді.
Хоча для спадкового договору закон прямо такої можливості не передбачає, вважаємо, аналогічно за згодою відчужувача може відбутися заміна набувача.
Поза іншим, обов’язки набувача за договором довічного утримання у випадку смерті фізособи-набувача чи припинення юр особи-набувача переходять до їхніх спадкоємців або правонаступників. Якщо ж у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває права власності на це майно. Тоді договір довічного утримання припиняється.
Цивільне законодавство передбачає можливість заміни набувача за договором довічного утримання. Так, згідно зі ст. 752 ЦКУ в разі неможливості подальшого виконання фізособою обов’язків набувача через підстави, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть передати за згодою відчужувача члену сім’ї набу вача або іншій особі за їхньою згодою. А незгоду відчужувача можна оскаржити в суді.
Хоча для спадкового договору закон прямо такої можливості не передбачає, вважаємо, аналогічно за згодою відчужувача може відбутися заміна набувача.
Поза іншим, обов’язки набувача за договором довічного утримання у випадку смерті фізособи-набувача чи припинення юр особи-набувача переходять до їхніх спадкоємців або правонаступників. Якщо ж у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває права власності на це майно. Тоді договір довічного утримання припиняється.
У разі ліквідації юрособи-набувача за договором довічного утримання право власності на до відчужувача. Якщо внаслідок ліквідації право власності на таке майно перейшло до засновника (учасника), то він отримає також права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (ч. 2 ст. 758 ЦКУ).
Смерть фізособи-набувача чи ліквідація юрособи-набувача за договором спадкування зумовить припинення такого договору.
У разі смерті набувача за спадковим договором його спадкоємці вправі вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали в тій частині зобов’язань, які вже виконав набувач (п. 28 постанови № 7). Якщо ж набувач був зобов’язаний учинити певні дії після смерті відчужувача, то в разі смерті набувача цей обов’язок переходить до його спадкоємців.
Також відчужувач може укладати договір довічного утримання на користь третьої особи (утриманця) — ч. 4 ст. 746 ЦКУ Тоді набувач утримує та доглядає не відчужувача, а третю особу (утриманця), зазначену в договорі. Така особа не виступає стороною договору. Однак, укладаючи такий договір, відчужувач і набувач іноді беруть згоду цієї особи, засвідчену нотаріально. Зауважимо: ці договори на користь третьої особи зустрічаються рідко.
За ст. 747 ЦКУ подружжя вправі відчужувати майно, що йому належить на підставі договору довічного утримання. Смерть одного зі співвласників майна (одного з подружжя), котре вони відчужили на підставі договору довічного утримання, спричинить зменшення обсягу зобов’язань набувача. _ Для укладення договору довічного утримання, предмет якого — майно подружжя (тобто нале-Їюрлда жить йому на праві спільної сумісної власності), потрібна згода обох із подружжя.
Якщо ж відчужувач — один зі співвласників майна, належного їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання дозволено укладати після визначення частки цього співвласника в спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. Подібна ситуація зі спадковим договором. Майно, передане за цим договором, переходить Так, предметом спадкового бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке належить одному з подружжя (ст. 1306 ЦКУ). Окрім цього, у спадковому договорі можуть передбачити порядок переходу права власності на майно — предмет договору. Зокрема, у разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно відійде набувачу за договором.
Обов’язки набувача
У договорі довічного утримання можна визначити всі види матзабезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчужувана (ст. 749 ЦКУ). Також визначають грошову оцінку матзабезпечення відчужувача. Вона підлягає індексації.
Якщо обов’язки набувача конкретно не визначили або виникла потреба забезпечити відчужувача іншими видами матзабезпечення та догляду, спір вирішать у суді.
У разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Проте якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на поховання розподіляють між ними та набувачем.
А ще набувача можуть зобов’язати забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), переданому за договором довічного утримання. Тоді в договорі вказують конкретно визначену частину помешкання, у якій відчу-жувач управі проживати (ст. 750 ЦКУ).
Що стосується спадкового договору, то, згідно зі ст. 1305 ЦКУ набувач зобов’язується вчинити дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Контролюватиме виконання спадкового договору після смерті відчужувача особа, ним призначена. Якщо такої особи немає — це робить нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Як правило, у спадковому договорі передбачають такі дії: надання певних побутових послуг відчужувачу — прибирання, прання, приготування їжі, забезпечення необхідними ліками, поховання тощо.
Набувач за спадковим договором виконує свої обов’язки самостійно, але в договорі можна також передбачити право набувача передоручити виконання всіх обов’язків або їхню частину іншій особі. Тим паче їх залишається відповідальним за належне виконання.
Розірвання договору
За ст. 1308 ЦКУ суд може розірвати спадковий договір як на вимогу відчужувача (у разі невиконання набувачем його розпоряджень), так і на вимогу набувача (якщо неможливо виконати розпорядження відчужувача). Звернемо увагу: на вимогу набувача суд управі розірвати спадковий договір як до, так і після смерті відчужувача. Але для цього обов’язково потрібно встановити неможливість виконання набувачем розпоряджень відчужувача.
Аналогічно і з договором довічного утримання. При цьому, незалежно від провини набувача (ст. 755 ЦКУ).
Оскільки за договором довічного утримання майно переходить одразу до набувача, то закон передбачає особливі правові наслідки розірвання договору. Так, згідно зі ст. 756 ЦКУ якщо договір розірвано у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за ним, відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав, і вправі вимагати його повернення. Тоді витрати набувача на утримання та/або догляд відчужувача не підлягають поверненню.
Якщо ж договір довічного утримання розірвали через неможливість його подальшого виконання набувачем через підстави, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки.
Зауважимо: договір про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформлюють за допомогою складання окремого договору (пп. 7.1 п. 7 гл. 1 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій). При цьому держмито за посвідчення угод про розірвання раніше укладених договорів справляють за ставкою, установленою за посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці (п. 14 гл. 1 р. V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Мінфіну України від 07.07.12 р. № 811). Така ставка становить 17 грн (пп. «е» п. З ст. З Декрету про держмито).