НАБУТТЯ ФІЗОС0БАМИ НЕРУХОМОСТІ У СПАДОК ТА ЗА СПАДКОВИМ ДОГОВОРОМ

1051

НАБУТТЯ ФІЗОСОБАМИ НЕРУХОМОСТІ У СПАДОК ТА ЗА СПАДКОВИМ ДОГОВОРОМ
Спадкування нерухомості: загальні засади

Як відомо, спадкування, себто перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізособи, яка по­мерла (спадкодавця), до інших фіз- чи юросіб (спадкоємців), може відбуватися двома магіс­тральними шляхами: за заповітом або за за­коном (ст.ст. 1216,1217,1222 ЦКУ). При цьому фізособи можуть стати спадкоємцями як за за­повітом, так і за законом, а от юрособи — лише за заповітом.

Спадщина відкривається в день смерті особи (або в день, з якого її оголошено померлою) та за останнім місцем її проживання. Якщо ж таке місце проживання не відоме, то місцем відкрит­тя спадщини є місцезнаходження нерухомого майна померлого або основної його частини (ст.ст. 1220, 1221 ЦКУ). Обидва ці фактори — час та місце відкриття спадщини — відіграють ключову роль у старті оформлення спадку, адже визначають строк та місце подання заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вва­жають таким, що прийняв спадщину, якщо про­тягом шести місяців із часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї (ч. З ст. 1268 ЦКУ). А от заяву про прийняття спадщини по­винен протягом аналогічного строку подати нотаріусу лише той спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем (ст.ст. 1269, 1270 того самого Кодексу).

За загальним правилом заяву про прийняття спадщини спадкоємець подає особисто но­таріусу за місцем відкриття спадщини в пись­мовій формі (пп. 3.3 п. З гл. Юр. II Порядку № 296/5). Якщо ж він надішле її поштою, то підпис на ній повинен бути посвідчений но­таріально. На підтвердження смерті спадкодавця та часу відкриття спадщини нотаріусу слід пред’явити свідоцтво про смерть (пп. 1.2 п. 1 гл. 10 р. II Порядку № 296/5). Документи, які підтвер­джують місце відкриття спадщини, перелічені в пп. 1.13 п. 1 гл. 10 р. II того-таки Порядку. Ними будуть передусім довідки житлово-екс­плуатаційної організації чи правління житло­во-будівельного кооперативу, записи в будин­ковій книзі тощо.

Прийняття та відмова від прийнят­тя спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Тобто спадкоємець не вправі прийняти одну час­тину спадщини, скажімо нерухомість, а від іншої частини відмовитись (пп. 3.14 п. З гл. 10 р. II Порядку № 296/5).

Видача свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину, видане но­таріусом або консульською установою України (чи його дублікат), є документом, що підтвер­джує виникнення, перехід та припинення речо­вих прав на нерухоме майно (пп. З п. 37 Порядку № 868).

Відповідно, коли йдеться про нерухоме май­но в складі спадщини, спадкоємцю обов’язково необхідно звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на не­рухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦКУ). Якщо таких осіб кілька, то свідоцтво про право на спадщину видадуть на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки в спадщині інших спадкоємців. У будь-якому разі свідоцтво видають після за­кінчення шести місяців із часу відкриття спад­щини (пп. 4.9 п. 4 гл. 10 р. II Порядку № 296/5). Водночас видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які п прийняли, жодним строком не обмежена.

Оскільки право власності на нерухомість реєструється, нотаріусу слід попередньо пред’явити право встановлюючі документи щодо належності відповідного майна спад­кодавцеві2. Окрім того, нотаріус проведе перевірку відсутності заборони відчуження або арешту цього майна (пп. 4.15 п. 4 гл. 10 р. II Порядку № 296/5) та підготує витяг із Державного реєстру речових прав на неру­хоме майно (пп. 4.18 п. 4 гл. 10 р. II того само­го Порядку).

Якщо з паперами все гаразд, то паралель­но з видачею свідоцтва про право на спад­щину на житловий будинок, квартиру та/або іншу нерухомість нотаріус внесе до вказаного Держреєстру відомості про перехід права влас­ності на відповідне нерухоме майно до спад­коємця (абз. З ч. 5 ст. З Закону про держреєст-рацію прав на нерухоме майно, пп. 4.22 п. 4 гл. 10 р. II Порядку № 296/5).

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд перехо­дить право власності або право ко­ристування земельною ділянкою, на якій розміщена відповідна нерухомість (ч. 2 ст. 1225 ЦКУ) або необхідна для її обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом (ч. З тієї самої статті).

До речі, спадкодавець управі встановити в заповіті сервітут щодо земельної ділянки, ін­ших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (ч. 1 ст. 1246 ЦКУ). Нагадаємо: сервітутом є право користування за плату (якщо іншого не вста­новлено договором, законом, заповітом або рі­шенням суду) чужим майном протягом певного строку або без визначення строку. У випадку з нерухомим майном (будівлею, спорудою тощо) сервітут може полягати в праві на прохід, на прокладання та експлуатацію ліній електропе­редачі чи зв’язку тощо (ст.ст. 401,403,404 того самого Кодексу).

Спадковий договір: мета й реалізація

Тепер розглянемо питання спадкового догя вору, не надто поширеного в наших краях, а. досить ефективного інструмента відчуження нерухомості. За такою угодою одна сторон,1 (набувач) зобов’язується виконувати розп рядження другої сторони (відчужувача) і в ра: його смерті набуває право власності на мамі відчужувача (ст. 1302 ЦКУ).

Зверніть увагу, що це саме договір, а не запс віт, тобто на нього поширюються загальні вні моги законодавства щодо договорів, їх уклаї дення, виконання, набуття чинності тощо і ні поширюються норми щодо обов’язкової часті ки в спадщині. Водночас набувач отримує праї во власності на майно відчужувача вже після смерті останнього.

Спадковий договір укладають у письмовій формі, він підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недотримання цих умов договір! вважається недійсним. Такі договори посвід­чують за зверненням заінтересованих осіб набувача і відчужувача (пп. 8.1 п. 8 гл. 2 р. II Порядку № 296/5). При цьому, якщо предме­том угоди виступає нерухомість, нотаріус пре її посвідченні дотримується загальних правиг посвідчення договорів відчуження такого май­на. На нерухомість, яка є предметом спадково­го договору, нотаріус накладає заборону відчу­ження, яка буде знята після смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу цивільного стан} про смерть.

Крім того, після смерті відчужувача нотаріус повертають правовстановлюючий документ на нерухоме майно, яке було предметом догово­ру. Його приєднають до примірника договору що зберігається в справах нотаріуса. Відомості про припинення дії договору та зняття заборо­ни відчуження майна, яке є його предметом, нотаріус вносить до Державного реєстру речо­вих прав на нерухоме майно. Там-таки нотаріус, який посвідчив спадковий договір, здійснює після смерті відчужувача реєстрацію права власності набувача на відповідну нерухомість (пп.пп. 8.5, 8.9, 8.11 п. 8 гл. 2 р. II Порядку № 296/5). Ну а сам спадковий договір стає із цього часу документом, який підтверджує право власності набувача на відповідну нерухомість (пп. 1.2 п. 1 гл. 2 р. II того самого Порядку).